Генеральний партнер Федерації футболу України
Генеральний спонсор національної збірної України
Головний спонсор національної та молодіжної збірних команд України
Офіційний спонсор національної та молодіжної збірних команд України
Офіційний авіаперевізник збірної України по футболу
Офіційний постачальник автомобілів для Федерації футболу України
Офіційний постачальник офісної техніки для Федерації футболу України
Технічний спонсор та офіційний постачальник Федерації футболу України
|
|
|
Історія турніру
U-17: злети та падіння
Юнацька збірна України сім разів у своєї історії виборювала місце у фінальних турнірах континентальної першості. У той же час нещодавній прорив команди Юрія Калитвинцева – перший за останні три роки.
Приклад для послідовників
Найгучніший успіх наших юнаків співпав з їхнім дебютним виступом у європейських змаганнях. На початку 90-х український футбол переживав скрутні часи, проте це не завадило сягнути бронзової вершини підопічним Володимира Киянченка (про цю подію – у окремих матеріалах).
Невдача Вороніна
Зрозуміло, що не варто було очікувати подібних підсумків у кожній подальшій єврокампанії. Вже наступний розіграш це красномовно засвідчив. Команда, у складі якої грали футболісти нинішньої національної збірної Андрій Воронін та Олександр Рикун, у кваліфікаційному раунді не здобула жодного очка. Підопічні Михайла Лабузова були розтрощені ізраїльтянами – 0:3 та німцями – 2:4.
Урок від німців
Але за рік Валентин Луценко та його команда, яким у кваліфікації дісталися куди менш потужні суперники, із завданням впоралися. Легко здолавши опір грузинів та латвійців, вони вийшли до фінального раунду, проте там до плей-офф дістатися не зуміли. В Австрії колектив, за який, зокрема, грали Віталій Розгон, Сергій Матюхін, Євген Луценко, Армен Акопян, переміг румунів – 1:0, був розчавлений німцями – 1:6 та вдовольнився нічиєю з греками – 1:1.
Суворі іспанці
Справу Луценка продовжив Валерій Шведюк, який, не відчувши належного опору від Сан-Марино та Молдови, пробився до континентальної топ-шістнадцятки у 1997-му. Богдан Шершун, Артем Куслій та компанія спромоглися привезти додому один виграш – над австрійцями – 2:0. Іспанці та поляки виявилися сильнішими за наших хлопців – 1:6 та 2:3 відповідно.
Сумний «хет-трік»
Не обійшлося без українців і Євро-1998, куди їх вивів Анатолій Бузник. Проте, не зустрівши проблем у кваліфікаційних баталіях із грузинами та румунами, «синьо-жовті» також не спромоглися здолати груповий бар’єр. Поразки від хорватів – 0:2, нічиєї з ізраїльтянами – 1:1 та перемоги над росіянами – 3:2 задля виходу до чвертьфіналу збірної з Русланами Бідненком та Валеєвим у складі не вистачило. У три подальші єврофінали наші команди не потрапляли. Спроби кваліфікуватися до вирішального раунду змарнували Бузник – у 1999-му, Луценко – у 2000-му й Анатолій Крощенко – у 2001-му.
«Академіки» Яковенка
Повернути Україну до еліти судилося Павлу Яковенку, який сформував збірну на основі хлопців з академії київського «Динамо». Григорій Ярмаш, Олександр Максимов, Олександр Алієв із товаришами у відборі випередили міцних турків та італійців, однак потім склали зброю у протистоянні зі швейцарцями – 1:3 та португальцями – 1:2. Єдиним здобутком залишилася нульова нічия з Францією.
Голи Гладкого
Попередній раунд, який у наступному сезоні не підкорився керованими Луценком Дмитру Чигринському, Костянтину Ярошенку, Костянтину Кравченку з партнерами, не став перешкодою для команди Віктора Кащея. Завдяки гольовій феєрії Олександра Гладкого, одного з лідерів бомбардирських перегонів поточної національної першості, Україна успішно завершила два етапи кваліфікації й потрапила на Євро-2004. Після цього, щоправда, удача від наших хлопців відвернулася: 0:2 від Англії, 1:2 від Австрії та 0:4 від Португалії.
Шанс для Калитвинцева
У двох наступних розіграшах наснаги бракувало спочатку команді Ігоря Жабченка, а потім і хлопцям Вадима Дьордя, які зупинялися в кроці від фінальних турнірів. Збірна України під керівництвом Калитвинцева нарешті перервала цю смугу. Зараз вона має можливість вперше в історії нашої країни потрапити на юнацький світовий форум.
Ювілейний фінал
Цьогорічний фінальний турнір чемпіонату Європи серед юнацьких збірних (U-16/U-17) – ювілейний, двадцять п'ятий за рахунком. Перший розіграш, проведений у сезоні-1981/82, приніс перемогу господарям фіналу – італійцям. Наступний трофей розіграли в 1984-му, і з того часу юнаки щороку визначають найсильнішого на континенті.
Фальшивий Секкі
У 1987 році збірна Італії знову виборола титул, однак згодом трофей у неї відібрали. З'ясувалося, що документи одного з футболістів апеннінської команди – Роберто Секкі – були підроблені: хлопцю змінили рік народження. Італійцям, які здолали у фіналі збірну СРСР (у команді, очолюваній О.Пискарьовим, виступали, зокрема, українці Сергій Беженар, Олег Матвєєв, Юрій Мороз, Анатолій Мущинка, Юрій Никифоров, Юрій Мокрицький), присудили поразку, а от «золото» так ніхто й не отримав.
Успіх Костилєва
Радянська команда лише одного разу сходила на верхній щабель п'єдесталу. Відбулося це у 1985 році в Угорщині. Підопічні Геннадія Костилєва тоді у фіналі не залишили жодних шансів грекам – 4:0 (двічі відзначився Мамука Панцулая, по голу провели Андрій Кобелєв і Велі Касумов, який у ту пору захищав кольори друголігового харківського «Маяка»). Окрім того, в активі збірної СРСР – дві срібні (1984, 1987 рр.) і одна бронзова (1986) нагороди.
Зміни в регламенті
На початку XXI сторіччя в регламенті юнацьких чемпіонатів Європи запроваджені дві істотних зміни. Із сезону-2001/02 вікові рамки розширили до 17 років, а в наступному розіграші вдвічі скоротили кількість учасників фінального турніру: тепер безпосередню боротьбу за трофей ведуть не 16, а вісім команд.
Дюжина переможців
Найбільших успіхів у даній віковій категорії досягли збірні Піренейського півострова: іспанці та португальці вигравали континентальні першості по шість разів. В активі німців та турків – по два юнацьких титули. По разу на вершині опинялися Італія, СРСР, Чехословаччина, Польща, Ірландія, Швейцарія, Франція та Росія.
Конвеєр талантів
Хоча далеко не кожній зірочці вдається вирости у справжню зірку, юнацькі чемпіонати Європи все ж відкрили шлях у великий футбол чималій кількості нинішніх знаменитостей. Це й француз Тьєррі Анрі, й швейцарець Філіпп Сендерос, чех Патрік Бергер, англієць Уейн Руні, португальці Фігу й Криштіану Роналду, іспанці Фернандо Торрес, Франсеск Фабрегас і Джузеппе Рейна.
Чемпіони Європи (U16/U17)
1980/82 Італія
1982/84 ФРН
1984/85 СРСР
1985/86 Іспанія
1986/87 –
1987/88 Іспанія
1988/89 Португалія
1989/90 Чехословаччина
1990/91 Іспанія
1991/92 Німеччина
1992/93 Польща
1993/94 Туреччина
1994/95 Португалія
1995/96 Португалія
1996/97 Іспанія
1997/98 Ірландія
1998/99 Іспанія
1999/00 Португалія
2000/01 Іспанія
2001/02 Швейцарія
2002/03 Португалія
2003/04 Франція
2004/05 Туреччина
2005/06 Росія
|
 |
|
